Кислотність грунту та доломітові добрива

Кислотність грунту та доломітові добрива

Доломіт - це мінерал і гірська порода, яка складається переважно з кальцію та магнію карбонатів. Головний компонент доломіту - доломітовий мінерал, який є важливим джерелом кальцію та магнію для багатьох живих організмів, включаючи рослини.

Доломітова порода зазвичай має світло-сірий, жовтуватий або коричневий колір, і вона використовується в будівництві та як вапняковий камінь для виробництва вапна. Доломіт також може використовуватися в сільському господарстві для корекції кислотності грунту, так як він може нейтралізувати кислотність завдяки вмісту карбонатів.

У природі доломіт часто утворюється в гірських породах або в карстових областях, де водяна розчинність мінералів грає важливу роль у його формуванні.

Доломіт використовується в сільському господарстві для корегування (зменшення) pH ґрунту.
Однією з причин підкислення ґрунтів є вимивання обмінних основ атмосферними опадами у нижні горизонти. Наприклад, у Поліссі та на більшій частині території Лісостепу, відновлення кислотності у провапнованих ґрунтах з часом пов’язане як з виносом обмінних основ Ca2+ і Mg2+ врожаями сільськогосподарських культур (150-180 кг/га щорічно), так і з підкисленням ґрунтів особливо фізіологічно кислими азотними добривами (витрачається від 40 кг до 300 кг СаСО3 на 100 кг добрив). Підкислююча дія азотних добрив виявляється не тільки в негативному впливі на реакцію ґрунтового середовища, але й у посиленні процесу вилуговування обмінних основ кальцію і магнію з ґрунту.
Втрати кальцію і магнію з ґрунту від застосування мінеральних добрив ведуть до порушення ґрунтових процесів у вигляді підвищення кислотності та погіршення фізичних, фізико-хімічних і мікробіологічних його властивостей.

Лише цукрові буряки за врожаю 400 ц/га виносять з ґрунту 70,0 кг/га кальцію і 25,0 кг магнію. Менше споживають кальцій з ґрунту зернові культури і льон (20–40 кг СаО на 1 га), дуже багато виносять капуста, конюшина, люцерна, люпин (до 250 кг СаО і більше), багато потребує його картопля (85-170 кг СаО). Бідні цим елементом піщані і супіщані ґрунти, у яких запаси його в орному шарі складають 30-180 кг МgО на 1 га. Тому важливою умовою є застосування кальцієвих і магнієвих добрив для досягнення оптимального співвідношення Ca:Mg. За внесення одних кальцієвмісних меліорантів може скластися несприятливе співвідношення, унаслідок чого погіршується засвоєння магнію рослинами, виникає його дефіцит.
Саме через закислення грунтів, блокується отримання рослинами повноцінного живлення, розмножуються складані бур’яни, які складають велику конкуренцію культурним рослинам.

Плюси застосування доломітових добрив в сільському господарстві.

1. Доломіт містить велику кількість карбонату кальцію та карбонату магнію, які розчиняються в ґрунті та нейтралізують кислотність, що забезпечує сприятливі умови для росту рослин.

2. забезпечує оптимальні фізико-хімічні, агрофізичні та біологічні властивості кислих ґрунтів;
   
   

3. Забезпечення кальцієм і магнієм: Карбонати кальцію та магнію, які містяться в доломіті, є важливими макроелементами для рослин. Вони сприяють нормальному функціонуванню рослин, утворенню міцних клітинних структур і підтримці фізіологічних процесів.

4. Істотно підвищує ефективність мінеральних добрив збільшуючи вміст доступних форм азоту та фосфору для рослин у ґрунті.
   
   

5. Сприяє утворенню водостійких ґрунтових сполук, покращує аерацію та водопроникність ґрунту.
   
   

6. Зменшення токсичності алюмінію: У кислих ґрунтах може накопичуватися токсичний алюміній, який заважає росту рослин. Доломіт допомагає зменшити токсичні ефекти алюмінію, покращуючи умови для розвитку особоливо молодих рослин.

7. Стабілізація мікробіологічних процесів у грунті сприяє утворенню гумусу, тим самим забезпечує відтворення та регулювання родючості ґрунту;
   
   

8. Сприяє активній діяльності корисних мікроорганізмів, зокрема азотфіксуючих і нітрифікуючих бактерій;
   
   

9. Оптимізує процес нітрифікації азоту в ґрунті, знижує активність алюмінію і мангану, що сприяє поліпшенню магнієвого живлення рослин.
   
   

10. Сприяє утворенню гумусу, тим самим забезпечує відтворення та регулювання родючості ґрунту;
    
    

11. Локальне внесення незначних доз – 100–300 кг СаСО3 під культивацію чи під час посіву знижує токсичну дію іонів Н+ та Аl3+ зменшуючи їх засвоєння рослинами;
    
    

12. Сприяє підвищенню вмісту білка на 1–2% та якості клейковини в зернових колосових, жиру в насінні олійних культур, та цукру і крохмалю у коренеплодах і бульбах картоплі;
    
    

13. Зростає рівень продуктивності зернових колосових культур на 0,15–0,40, соняшнику 0,3–0,4, бульб картоплі на 2,5–3,0 т/га.
    
    

Для використання доломіту в сільському господарстві, його рівномірно вносять в ґрунт в осіннє живлення або весною. Кількість доломіту, яка потрібна для корекції кислотності, залежить від початкового pH ґрунту та рекомендацій відповідних агрономів.

МЕХАНІЗМ ДІЇ ДОЛОМІТУ ЯК ДОБРИВА
При внесенні доломіту кальцій і магній перетворюються в розчинні у воді бікарбонати. Вони витісняють водень з грунту, зменшуючи при цьому її кислотність. У свою чергу, магній входить до складу хлорофілу, який бере участь у фотосинтезі. Крім цього, магній має властивість накопичуватися в насінні, підвищуючи при цьому його характеристики.

ПРИРОДНІ ЗОНИ ВИКОРИСТАННЯ ДОЛОМІТУ
Використання доломіту найпотрібніше в Поліссі і в Лісостеповій зоні.
Саме в цих районах одні з найбідніших на магній типи грунту: дерново-підзолистий, сірий лісовий, темно-сірий опідзолений і чорнозем опідзолений.

Візуально кислі грунти можна визначити за характерними бур'янам: щавлю, осока, луговик, ситнику, вереску і хвощу польового. Але найкраще зробити аналіз фізико-хімічних показників ґрунту: рівня pH, кількості поживних речовин і інших.
При цьому необхідна доза доломітового борошна залежить від рівня кислотності грунту.

НОРМИ ВНЕСЕННЯ ДОЛОМІТУ
Норми внесення залежать від кислотності і механічного складу ґрунтів і коливаються:
- кислі грунти (рН менше 4,5): 500-600 г на 1 м2 (5-6 т / га);
- средньокислі (рН 4,5-5,2): 450-500 г на 1 м2 (4,5-6 т / га);
- слабокислі (рН 5,2-5,6): 350-450 г на 1 м2 (3,5-4,5 т / га).
На легких ґрунтах дозу зменшують в 1,5 рази, а на важких глинистих збільшують на 10-15%. При внесенні для більш ефективної дії необхідно досягти рівномірного розподілу вапнякового борошна по всій площі ділянки.

При внесенні повної дози ефект від вапнування зберігається протягом 8-10 років. Ефективність доломітового борошна збільшується при одночасному внесенні борних і мідних мікродобрив.

Відносно реакції середовища і відклику на вапнування (внесення доломітового борошна) сільськогосподарські культури поділяють на кілька груп:

• перша група - культури, що не переносять кислих грунтів: люцерна, еспарцет, цукровий, столовий та кормовий буряк, капуста. Вони добре ростуть тільки при нейтральній або слаболужній реакції грунтового середовища (рН 7-7,5) і дуже активно відгукуються на внесення вапна навіть на слабокислих грунтах.

• друга група - культури, чутливі до підвищеної кислотності: ячмінь, яра та озима пшениця, кукурудза, соя, квасоля, горох, вика, кормові боби, конюшина, огірок, цибуля, салат. Вони краще ростуть і розвиваються при близькій до нейтральної реакції (рН 6-7) і добре відгукуються на вапнування не тільки сильно-і средньокислих, але і слабокислих грунтів.

• третя група – слабо чуттєві до підвищеної кислотності ґрунтів культури: жито, овес, просо, гречка, тимофіївка, редис, морква, томати. Культури цієї групи можуть задовільно рости в досить широкому діапазоні грунтів - від кислих до слаболужних (рН від 4,5 до 7,5), але найбільш сприятливі для їхнього росту грунту із слабокислою реакцією (рН 5,5-6,0). Вони позитивно реагують на вапнування сильно-і средньокислих грунтів повними дозами, що пояснюється не тільки безпосередньо зниженням кислотності, а й ефектом поліпшення живлення рослин азотом і зольними елементами після вапнування.

• четверта група - культури, що вимагають вапнування тільки середньо- і сильнокислому грунтів. Так, на врожайності картоплі практично не позначається невелика кислотність, а льон навіть краще росте при слабокислій реакції грунтового середовища (рН 5,5-6,0). Високі дози Са-СО3 при недостатньому внесенні добрив, насамперед калійних, негативно впливають на якість продукції цих культур: картопля сильно уражується паршею, знижується вміст крохмалю в бульбах, а льон захворює кальцієвим хлорозом, погіршується якість волокна. Ці наслідки пов'язані не стільки з нейтралізацією кислотності, скільки зі зменшенням в грунті при вапнуванні.

Кількість внесеного доломіту залежить від:

• більш кислі грунти вимагають більшого внесення доломіту;

• поглинальної здатності ґрунту (ємності катіонного обміну) - мулисті і глинисті грунти потребують внесення більш високих доз доломіту, ніж піщані ґрунти. Органічна речовина грунтів має високу ємністю поглинання для вапна.

• Важкі глинисті грунти потребують щорічного вапнування.

При вапнуванні завдання полягає в рівномірному розподілі і ретельному перемішуванні доломіту з грунтом на глибину до15-20 см. Якщо розкидати доломіт по поверхні, то результат теж буде, але позначиться не раніше, ніж через рік.

Доломіт не обпалює листя рослин і його можна розкидати на пасовищах і газонах.

Купити доломіт можна як вітчизняних виробників, такі і хороших європейських постачальників. В залежності від бажаної технології застосування, він буває в порошковому стані та гранульований. Звичайно гранульований буде трохи легший в застосуванні, особливо якщо планується недовготривале збереження добрива.