Вплив густоти посіву та ширини міжрядь на врожайність сої

За останні близько десяти років спостерігається підвищений інтерес до великомасштабного вирощування сої. Ця тенденція особливо помітна в Дунайському регіоні, найбільш сприятливому регіоні Європи для вирощування сої .
Однак, через мінливість клімату протягом останніх років і пов'язану з цим мінливість врожайності сої в різних частинах світу,  результати досліджень впливу густоти посіву та ширини міжрядь на врожайність сої є неоднозначними.
Загальновідомо, що дефіцит води значно скорочує вегетативну стадію та/або генеративну стадію у сої та зменшує врожайність насіння (Wojtyla et al. 2020), тоді як надмірно низька температура повітря на цих стадіях значно зменшує формування генеративних органів і, таким чином, знижує інтенсивність фотосинтезу і скорочує фазу росту рослин,що призводить до значного зниження врожайності сої (Desclaux and Roumet 1996, Hu and Wiatrak 2012).
Стрес, спричинений посухою, скорочує стадію наливу насіння та зменшує кількість насінин на рослині та вагу 1 000 насінин (Desclaux and Roumet 1996), а також значно знижує активність азоту (N) під час посухи (Стрітер, 2003).

Сучасні сорти пшениці озимої мають високий генетичний потенціал продуктивності який може бути реалізований шляхом удосконалення технологій вирощування, включаючи оптимізацію строків сівби оптимізації строків сівби, оптимізації системи удобрення та застосування мікроелементів, що визначає актуальність даного дослідження. Мета дослідження - обґрунтувати особливостей формування продуктивності пшениці озимої залежно від технологій вирощування в умовах Карпатського регіону.